А мы свободою горим?,
Скажи же мне где та свобода?
Порою плачем,истерим,
Не изменилась знать природа.
Все тот же дождь,все тот же снег,
Все то же бремя лижет сердце,
Ты чувствуешь,ты человек,
Ты ,как изюминка без перца.
Не в силах изменить себя,
Наполнить сердце чем то новым,
Проси огня,проси огня,
Поговори скорее с Богом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо! Хороший призыв,Зина. Я тоже читаю Ваши стихи, но обычно оцениваю без комментариев. У Вас по форме очень своеобразные стихи, ни с какими другими не перепутаешь, свой почерк это очень ценно. Комментарий автора: Спасибо за отзыв.
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
